17 лютого - День спонтанного прояву доброти

Створи добро та кинь його у воду
У наш непростий, але надзвичайно цікавий час за усім багатостороннім прогресом стоїть людина (або всередині цього прогресу живе людина). Так-так, саме вона – та, котра, народжуючись у свій час, наповнюється знаннями, вміннями, почуттями, емоціями, що дозволяють мислити та отримувати задоволення, робити вибір та ... зростати, зростати, відчуваючи, приносячи в життя близьких людей радість та отримуючи безмежну любов. тільки уявіть: все на нашій планеті (окрім повеней, цунамі, снігопадів і т. ін.) відбувається за участі людини.

Все добре, і ми усі безкінечно пишаємось за ті досягнення, які з'являються в суспільстві. Є тільки одне "але": людина завжди не одна. І якраз ця аксіома є тою призмою, крізь грані якої заломлюється  все в нашому житті. Все. І ми не можемо ігнорувати ані дитячу посмішку, ані посмішку перехожого, котрий чомусь був привітний до нас. Нам, мабуть/обов'язково (!), стає боляче при погляді на чужу дитину, яка впала зі сходинки і, скоріш за все, ми прагнемо скоріше їй допомогти. Так же душевно тепло стає нам тоді, коли ваша дитина прагне заспокоїти дівчинку, яка плаче: оце так, вона співпереживає, співчуває!

Співпереживання, доброта пояснюються як уподібнення до емоційного стану іншої людини: дивлячись на людину, що впала, ми, в нормі, не сміємось від душі, а відчуваємо стан, як мінімум, досади. Особливо важливим переживання почуття доброти є для сім'ї, класу, дружньої компанії: це підтримка, надія на допомогу з боку інших людей. Саме емоційна, емоційно-почуттєва підтримка є основою добрих, незамінних нічим відносин. І, знаєте, якби ті люди, відкриттями яких ми захоплюємось багато років, не мали співчуття, співпереживання, підтримки людей, які просто захоплювались та плескали в долоні, радіючи їх досягненням, хто знає, захотіли би вони поділитися  із суспільством радістю власних відкриттів!?)
Тому – дякуємо за чудовий вірш, пані Сільво Капутікян!

Сотвори добро и в воду брось
Сотвори, не мысля, что авось
Воздадут тебе за то добро -
В речку брось, не более того;
В море унесёт его река,
Чтобы море подсластить слегка,
Чтобы подымался добрый пар,
Небесам неся свой щедрый дар,
Чтобы небо полнилось добром
И добро, чтоб изойдя дождём,
На поля и души пролилось...
Сотвори добро и в воду брось.