Свято як душевна необхідність

У три роки потрібно послухати про ріпку, в п’ять необхідно послухати про Буратіно та пережити з ним усі його пригоди, а в тринадцять відчути широту та глибину навколишнього світу, прочитавши [паперову версію!] про дітей капітана Гранта, а далі  - про все те, що ПОТРІБНО і ВЧАСНО. Тоді ми вчимося щиро радіти, сумувати, співчувати та розуміти, що таке справжнє життя.
В житті  у кожного з нас мають бути  свята. Хочете вірте, а хочете – не вірте, але від того, скільки святкових подій було у нас в дитинстві, залежить усе наше довге та цікаве життя: ми майже від народження ВЧИМОСЯ радіти, бути щасливими.
Чи траплялось вам, дорогі читачі, бачити або навіть спілкуватись зі злими, агресивними, роздратованими, байдужими людьми? Так знайте, їм у дитинстві, а потім вони самі не тільки мало читали книжки, - у них не було свят в дитинстві або просто святкового настрою. Адже найголовнішого очами не побачиш!
Якщо спитати дорослу людину "Що таке Новий рік?", відповіді передбачені: "запах справжньої ялинки, яку прикрашає уся сім'я" або просто "прикрашаємо дім", або  "дзвінке повітря навкруги", нарешті – "вже наряджена ялинка" і найголовніше  - "місце для подарунків під ялинкою"! А чи знаєте ви, чому ми, дорослі, це робимо? Для того, щоб наші діти, отримавши на все своє життя неповторних почуттів, повторювали це разом зі своїми дітьми, нашими онуками, а вони - зі своїми дітьми.
І виявляється, що переживання (= проживання) почуття свята – це потреба людини. Потреба у незвіданому, Ах! – відчутті, у сюрпризах –  як необхідність у людському житті. "Я потрібен цьому світові, цим людям, які поряд!", "Ось він, цей світ, ці люди поряд зі мною, коли хвиля позитиву несе усіх у безтурботний простір", - ось, що можна почути від людини, якщо ми могли б чути "душевну мову".
Є ще один бік цього свята. І, як виявляється, теж гарний – разом з близькими, друзями, просто з добрими людьми свято перетворюється у величезний вихор емоцій та почуттів! "Виявляється, є дорослі люди, діти, яким також здорово, як і мені!" Пригадайте відчуття, коли "Я – не один! Я – не одна!"
Як це не дивно, але вмінням переживати  події та співпереживати чужим почуттям, народжувати нові, різні емоції потрібно навчатися! І, звичайно ж, мають бути ті, хто вчить або ті, в кого навчаються. В дитинстві на святах ми вчимось бути самим собою. Якщо хочете, ми вчимося одягати та … знімати маски.
І, нарешті, про подарунки. Новий рік – це свято, коли я отримую подарунок, я вірю в те, що обов'язково отримаю подарунок. Він є, і це означає, що я не самотній і не самотня.
 А смак очікування свята, подарунка, приємних, щасливих переживань, спілкування  з іншими людьми з такими ж почуттями?! Ось, мабуть, один з головних моментів – стаючи дорослими, ми тендітно та ніжно, впевнено та терпляче, радісно та в очікуванні  дива вже самі щиро створюємо  свято.
Зі святом!
З Новим роком!!!
З новими – найкращими почуттями!!!